Мінекономіки планує зменшити розрив в оплаті праці жінок і чоловіків

Міністерство економіки України розробило й оприлюднило “Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Національної стратегії щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці на період до 2023 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації», проєкти самої стратегії та плану дій щодо її реалізації.

На цій же сторінці під переліком цих документів можна висловити свою думку і надати пропозиції.

Заступниця Міністра економіки України Світлана Глущенко зауважила, що «рівень горизонтальної та вертикальної гендерної сегрегації ринку праці України, незважаючи на певні позитивні зміни в останні роки, залишається достатньо високим. Як наслідок існує розрив в оплаті праці жінок і чоловіків в Україні, який хоч і демонструє упродовж 2020 – першої половини 2021 року тенденцію до скорочення – за підсумками першого кварталу 2021 року він досяг найнижчого рівня за всю історію нашої держави та склав близько 18 % – проте залишається суттєво вищим ніж у більшості розвинених країн світу, у тому числі країн Європейського Союзу».

За даними Державної служби статистики України, у І кварталі 2021 року оплата праці жінок складала 82,2%, в ІІ кварталі – 82,6%.

У Проекті Національної стратегії, зокрема, зазначено:
“Оплата жіночої праці нижче від чоловічої є спільною рисою практично всіх ринків праці у світі. В Україні, згідно з дослідженням, проведеним Державною Установою «Інститут економіки та прогнозування Національної Академії Наук України», головними причинами цього явища визначено:

• високий рівень ґендерної сегрегації на ринку праці (горизонтальної та вертикальної): чоловіки переважають на керівних посадах, жінки – у галузях та видах діяльності з більш низькою доданою вартістю або на посадах з нижчим рівнем оплати праці;
• відмінності у рівні підготовки та досвіді роботи, на що негативно впливає нерівномірний розподіл обов’язків жінок і чоловіків у догляді за дитиною та іншими членами сім’ї, а також відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якими переважно користуються жінки.

Крім цього, неможливо заперечити наявність проявів прямої дискримінації жінок в оплаті праці та недооцінку жіночої праці, обумовлені поширеними у суспільстві гендерними стереотипами, а також недостатній досвід держави із застосування широкого спектру інструментів політики щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці”.

У документі запропоновано досягнення 4 стратегічних цілей:

• Стратегічна ціль І. Рівні права та можливості жінок і чоловіків у виборі професії, працевлаштуванні, гідній праці та винагородженні за неї.
• Стратегічна ціль ІІ. Рівні права та можливості жінок і чоловіків щодо обіймання керівних посад на підприємствах (установах, організаціях), у керівних органах політичних партій.
• Стратегічна ціль ІІІ. Збалансоване поєднання трудових та сімейних обов’язків, справедливий розподіл неоплачуваної хатньої роботи у сім’ї.
• Стратегічна ціль IV. Ліквідація гендерних стереотипів, свідоме позитивне ставлення суспільства до рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері оплати праці.

Ключовими напрямками в діяльності уряду в контексті сприяння рівній оплаті за працю рівної цінності є:

• забезпечення рівних можливостей та рівного ставлення до праці для всіх
• встановлення та застосування права на «рівну оплату за працю рівної цінності»
• сприяння соціальному діалогу та колективним переговорам
• встановлення та впровадження прозорості заробітної плати
• встановлення адекватної та інклюзивної мінімальної заробітної плати

Контроль за дотриманням вимог щодо рівної оплати праці покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, Міністерство соціальної політики України, Державну службу України з питань праці.