це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами).
Інакше кажучи гендер – це соціальна стать, роль, яку людина виконує в суспільстві: у сім’ї, професійній сфері, політичній чи громадській діяльності.
Біологічна стать («sex») – це набір хромосом і первинних статевих ознак, тобто – біологічні відмінності між жінками і чоловіками.
Гендер змінюється в часі і залежить від ряду ознак – етнічного походження, культурних особливостей, соціального статусу, економічних чинників, рівня освіти, місцевості проживання, віку тощо – і змінюється в часі та під дією суспільно-політичних чинників.
Стать у часі не змінюється.
це рівне соціальне, економічне, політичне становище жінок і чоловіків у суспільстві (наприклад, рівне представництво в органах влади, однакова або наближена до цього кількість серед учасників конференції, у журналістських матеріалах тощо).
Протилежне явище – гендерний дисбаланс. Для його усунення здійснюються позитивні дії – тимчасові заходи для подолання дискримінації за ознакою статі (наприклад, запровадження гендерних квот на виборах).
це бюджет, який розроблений із врахуванням потреб жінок і чоловіків і гарантує кожній людині однаковий доступ до важливих суспільних послуг.
Детальніше про гендернорієнтоване бюджетування – на сайті Міністерства фінансів України
це порушення прав людини чи групи осіб за ознакою статі.
У Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» ідеться, що «дискримінація за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків».
Вона міститься в перешкоджанні рівній участі жінок і чоловіків у професійній реалізації та кар’єрному зростанні, в політичному житті країни, доступі до фінансових та інших ресурсів, у нерівному розподілі домашніх обов’язків, а також обмежує людину у власному виборі – ким їй бути і як будувати своє життя.
Гендерна дискримінація може бути як прямою (коли вчиняються безпосередні дії, які обмежують права жінок або чоловіків), так і прихованою (коли створюються умови, внаслідок яких особа чи група осіб опиняються в дискримінаційних умовах за ознакою статі).
В Україні найбільш дискримінованою за гендерною ознакою є найчисельніша група – жінки. Вони зазнають дискримінації в більшості сфер, але насамперед тих, які стосуються прийняття рішень і розподілу ресурсів, а також найчастіше потерпають від домашнього та гендернозумовленого насильства. Жінки найчастіше потерпають від множинної дискримінації.
діяльність (організації, об’єднання, держави тощо), спрямована на формування гендерної культури та утвердження гендерної рівності.
Гендерна політика держави Україна впроваджується на різних рівнях:
1) національному –
а) Президент України;
б) Верховна Рада України:
- Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин;
- МФО «Рівні можливості»;
- Уповноважена Верховної Ради України з прав людини;
в) Кабінет Міністрів України
- Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;
- Урядова уповноважена з питань гендерної політики;
- Міністерство соціальної політики України;
2) регіональному –
а) місцеві органи виконавчої влади (департаменти соуполітики ОДА);
б) органи місцевого самоврядування;
в) координатори із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
г) радники з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
це рівні права і можливості жінок і чоловіків у суспільстві.
У Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2015 р.) зазначено, що гендерна рівність – це «рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства».
Також у цьому документі сказано, що «рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі», а «рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків».
це традиційні, узагальнені, стійкі уявлення про жінок і чоловіків, моделі їхньої поведінки, риси характеру, зовнішності, що закріплюють у нашій свідомості розуміння про «чоловіче» і «жіноче» як норму.
І хоча світ змінюється, а з ним – і соціальні ролі жінок і чоловіків, гендерні стереотипи передаються з покоління в покоління і негативно впливають на сприйняття людиною себе та інших людей, лежать в основі упередженого ставлення та дискримінації за ознакою статі.
це практичне застосування гендерних стереотипів, дискримінація людей за ознакою статі.
Найчастіше від сексизму потерпають жінки – на вулиці, в освітніх закладах, на робочому місці, в політиці тощо.
Найвиразніше сексизм проявляється в рекламі, яка подає жінок як об’єктів для задоволення чи досягнення цілей чоловіків. В основі сексизму лежать гендерні стереотипи й упередження.
У вересні 2021 року Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу” щодо протидії дискримінації за ознакою статі”. Відтепер офіційно заборонено показувати тіло або його частини як сексуальний об’єкт, відображати стереотипні ролі жінок і чоловіків, демонструвати перевагу однієї статі над іншою, насильство за ознакою статі.
Якщо не “спрацьовує” безпосереднє звернення до рекламодавця з проханням зняти дискримінаційну рекламу, зі скаргами можна звертатися в Індустріальний гендерний комітет з реклами.
це здатність людини сприймати і приймати гендерні відмінності, бачити і визнавати гендерну дискримінацію та сексизм, здійснювати політику, спрямовану на подолання негативних явищ і забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.