Прислів’я і приказки

Баба бабі каже на вухо, а все село чує.

Бабі дорога од печі до порога.

Баб’ячий розум – баб’яче коромисло: і криве, і зазубрите, і не на обидва боки. 

Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.

Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки – хата.

Боже, Боже, що та жінка може?

Брехлива свекруха невістці не вірить.

Бритви й жінки не позичай нікому.

Гарний чоловік і погану жінку красить.

Гарну взяти – будуть люди багато знати, розумну взяти – не дасть і слова сказати.

Годуй сина для себе, а дочку – для людей.

Гроші, молода жінка і бистрі коні – то смерть.

Дві баби торг, а три – ярмарок.

Де дівка не плетена, там і хата не метена.

Де чорт не зможе, туди бабу пошле.

Дівка без коси не має краси.

Дівочий вік – як маків цвіт.

Дім держиться не на землі, а на жінці.

Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду!

Жінка дає більше, як обіцяє, а чоловік обіцяє більше, ніж дає.

Жінки довге волосся мають, а розум короткий.

Жінка – не черевик, з ноги не скинеш.

Жіноча річ коло припічка.

Жіноча робота ніколи не лягає спати.

Жінка – як лозинка: куди хочеш похилиш!

Жінці хоч ворона – і то оборона.

Жінці хоч би лапоть, аби не плакать.

3абувай батькові норови, та бери мої – так каже молодий на весіллі.

За господинею у хаті усі кути плачуть.

Засватана дівка усім гарна.

За старого піду – соломкою накрию, а молодого сама нагрію.

З бабою і дідько справу програв.

З красивого лиця їсти не пити, аби вміла їсти варити.

І так багато всякого лиха, а Бог ще й жінок наплодив.

Красна пава пір’ям, а жінка чоловіком.

Козак на коні їздить, а дівчина родиться та й козакові згодиться.

Куди голка, туди нитка – куди чоловік, туди і жінка.

Личко дівку віддає!

Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до любові.

Не біда, що чорна, аби проворна.

Не вір жінці, як чужому собаці.

Не вір ніколи жінці, коняці й собаці.

Не вибирай дівку, як у церкву йде, а як свиням їсти несе.

Не квапся женитися, бо ще тобі і жінка стане кістю в горлі – її Бог сотворив з кости.

Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Не лихо журить і чужа сторінка, як невдала жінка. 

Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині – димом.

Ой, горе тому, хто має жону! Втоптана стежинка до його дому.

Одказлива дівка до сивих волос додівує.

Сама баба сметану злизала, а на кота сказала.

Світ світом, ніколи не була баба війтом, та й не буде ніколи.

Свинка та жінка єдин мають нрав.

Собака розумніша за бабу: на хазяїна не гавкає.

Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.

То й не жінка, як сім разів на день не обмане чоловіка.

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

У дівках сиділа – плакала, заміж пішла – вити стала.

У доброї господині і півень несеться.

У нашої Катерини то весілля, то хрестини.

Хоч за вола, аби дома не була.

Хоч за старця, аби не остаться.

Честь дівоча щастя береже.

Через дурний розумочок дівка втратила віночок.

Чоловік у домі – голова, а жінка – душа.

Чоловік погрішив, так у людях гріх, а жінка погрішила – додому принесла.

Чужа жінка – лебідонька, а своя – полин гіркий.

Як жінка верховодить, то чоловік по сусідах ходить.

Як квочка з курчатами, так і мати з дитятами.

Як сорочка біла, то й жінка мила.

Вдовець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

Гарний чоловік і погану жінку красить.

Горе дворові, де корова розказ волові.

Жінка дає більше, ніж обіцяє, а чоловік обіцяє більше, ніж дає.

За доброго мужа жона, як ружа, а за лихого – драба, за рік-два – баба.

За хорошим чоловіком і свинка – господинька.

Красна пава пір’ям, а жінка чоловіком.

Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині – димом.

Сякий-такий, аби був – аби хліба роздобув.

Таткова хата усім багата.

Хлоп’яча любов – як вода в решеті.

Чоловік без ремесла, як човен без весла. 

Чоловік не ангел, щоб согрішив.

Чоловік – усьому голова.

Чоловік – усьому порядок.

Чоловік – як ведмідь із хащі – чим могутніший, тим кращий.

Що тато, то не мама.

Як жінка верховодить, то чоловік по сусідах ходить.

Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде. 

Від милого пана не болить рана.

Жінка не бита, як коса не клепана.

Іще сорока не побіліла, щоб жінка чоловіка била.

Кого люблю, того і б’ю.

Коню і доброму, і ледачому потрібні віжки, а жінці і хорошій, і поганій – різки.

Кулаками душу гріє.

Люби, як душу, а тряси, як грушу.

Люблять – кулаками голублять.

О, Боже-батьку,  дай грошей шапку та жінку гладку: хоч не буде робити,  то буде,  по чім бити.

Свасі – перша чарка і перша палка.

Свій пан і поб’є, і пожаліє.

Серцем люби, а руками тряси.

Чоловік винен, що жінка ледаща.

Що я буду робити? Не хоче Хівря любити, треба їй губу набити.

Як чоловік жінки не б’є, то вона як колода гниє.

Аби дубки, а берізки будуть.

Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки – хата.

Діти – чужа користь, а найбільше того – дочки.

Для жінок сім’я – це друга робота, а для чоловіків робота – це друга сім’я.

Жінка за три угли хату держить, а чоловік – за один.

Жона пряди, а муж тягни гуж.

Син родиться на поміч, а дочка на клопіт.

Син принесе, а дочка віднесе.

Чоловік за поріг, а жінка – за пиріг.

Чоловікові – мішок, а бабі – горщок.

Чоловік у домі голова, а жінка – душа.

Чоловік у полі, а жінка – у стодолі.

Чоловікам Бог на лопату сили поклав, та ще й притоптав, а жінкам – на вила, та й то струсив.

Що мати навчить, того й батько не перевчить.

Що тобі Бог дав – дівчину чи дитину?