Інтелект не залежить від статі

У закарпатському селищі  Вилок, де народилася  Клара Альтбергер, розмовляли переважно двома мовами – українською та угорською. Навчаючись в Ужгородському університеті,  дівчина отримала можливість пройти педагогічну практику в  Угорщині.  Клара  вирішила вдосконалити свої знання угорської і відправила листа до газети «Молодь світу», в якому пропонувала відгукнутися молодим людям, які хочуть листуватися цією мовою.  Вона і гадки не мала, що завдяки цьому листу, який мало чим відрізнявся від сотень подібних, стане безпосередньою учасницею експерименту, який змусить мільйони людей змінити усталені уявлення про найдавнішу з інтелектуальних ігор – шахи.

ДАВАЙТЕ ВИХОВАЄМО ГЕНІЇВ

Одним із тих, хто відгукнувся на лист Клари, був її угорський ровесник Ласло Полгар. Він теж був у пошуку, але  дещо з іншою метою. Молодий зварювальник навчався на вечірніх курсах педагогіки та психології, збирався, як і Клара, працювати вчителем.  Готуючи курсову роботу, познайомився з працею білоруського  психолога Сергія Турченка, який стверджував, що видатних людей набагато більше, ніж ми знаємо, а проблема в тому, що їх «рідко виховують». І тоді у Ласло виникла амбітна ідея – виростити геніальне потомство. Прочитавши купу літератури,  у тому числі, біографії славетних людей, він дійшов до висновку, що за тривалої і копіткої роботи, високого рівня концентрації зусиль, це завдання є цілком реалістичним.  Хлопець  почав заздалегідь готуватися, розробляючи  власну  теорію виховання геніальних дітей, яку потім виклав у популярній книзі «Як виховати генія». 

Лишалося зробити головний крок – одружитися. Тоді Ласло розіслав оголошення до кількох газет, де повідомив, що шукає жінку, яка розділяє його погляди. Так листи молодих людей, можна сказати, зустрілися, вони почали листуватися і, коли нарешті побачили одне одного, то досить швидко знайшли спільну мову. Весілля грали на батьківщині нареченої, після чого Клара переїхала до чоловіка. У 1969 році в молодого подружжя народилася перша донька – Сюзен (Жужа). Постало питання: яку сферу обрати для виховання дівчинки. Спочатку зупинилися на математиці; крім усього іншого, як потім зазналася Клара Полгар, вони хотіли довести, що жінки аж ніяк не поступаються так званій «сильній статі» інтелектуально,  і математика, де видатних жінок – просто одиниці, здалася їм найкращим «плацдармом». Знайомство маленької Жужі з цифрами та абстрактними поняттями відбувалося у формі гри і дівчинка з задоволенням опановувала основи складної науки.

Але життя підказало іншу сферу.

Коли Жужі було три з половиною роки, вона виявила у батьковій шафі дошку з чорно-білими клітинами і якісь чудернацькі фігури. Щоб дівчинці легше було зрозуміти правила гри, Ласло, шахіст-аматор,  придумав історію, у якій чарівні шахові коні намагалися звільнити з башти полонених королеву і короля, а піхота-пішаки прикривали їх із флангів. І дуже скоро  дівчинку стало  важко відірвати від шахової дошки.

Побачивши, з яким захопленням донька опановує основи древньої гри, батьки зрозуміли, що саме шахи і є тією сферою, де якнайкраще можна втілити у життя теорію виховання геніїв. І водночас довести, що інтелект жодної мірою не залежить від статі.

Доля подарувала подружжю Полгар неймовірний шанс, який вони використали майже стовідсотково.  

КОНКУРУВАТИ ЧИ НАДИХАТИ?

Про це майже ніхто не говорить, але правди ніде діти: довгий час шахове середовище було надзвичайно сексистським. Знаменитий  гросмейстер  Василь Іванчук навіть якось зізнався, що найстрашніше для нього – програти шахістці.  

Здавна існував чіткий поділ на «чоловічі» та «жіночі» шахи. Із покоління в покоління передавалася приказка:  «У жінок в будь-якій позиції програє та, чия черга ходити». Коли у видатного шахіста  Пауля Кереса  запитали, чому жінки за дошкою поступаються чоловікам, той іронічно зауважив: «Це тому, що жодна жінка не здатна провести п’ять годин підряд, не промовивши при цьому жодного слова. Фактично то  був прямий натяк на інтелектуальну «неповноцінність» жіночої статі. І це при тому, що  Керес вважався у шаховому середовищі взірцем вихованості та інтелігентності.

Варто зазначити, що подібні настрої мають певне підґрунття у вигляді спортивних результатів.  

Візьмемо найоб’єктивніший показник – рейтинг Міжнародної федерації шахів (ФІДЕ), в основі якого – результати усіх  офіційних турнірів світу. Найсильніша з жінок китаянка Ху Юфань посідає у ньому лише 86 місце. Найближча до неї шахістка не входить навіть до ТОП-150.

Таке становище поясняють чим завгодно.

Ганна Музичук, одна з найкращих шахісток світу, каже, що жінки більш емоційні, під час партії  їм важче концентруватися суто на дошці.

А міжнародний майстер Максим Наумов загалом вважає, що  боротьба за першість еволюційно закладена у чоловіків на рівні інстинктів. У той час, як жінкам «ніколи не треба було доводити свою першість», оскільки їх призначення – «надихати свого чоловіка, а не змагатися з ним, і не доводити, що вона розумніша від нього».

Можна навести ще кілька пояснень, але врешті-решт усе зводилося до одного: «чоловіки розумніші»…. 

ВІД ЛЕГЕНД ПО ПЕРЕМОГ  

Однак, якщо повернутися в бік історії, то апологетів інтелектуальної переваги чоловіків чекає несподіванка. У всіх легендах та переказах про появу шахової гри фігурують жінки. Навіть «шахове божество» – жінка:  Каїсса вважається музою та покровителькою мудрої гри.

У першому рукописі, присвяченому шахам (а це 1140 рік), вміщено мансубу (задачу), яка є  найбільш знаменитою комбінацією за всю  шахову історію. Мова йде про так званий «Мат Діларам».   Старовинна легенда розповідає про жінку на ймення Діларам  (у перекладі з перської – «спокійне серце»), дружину візира, що був пристрасним гравцем у шатрандж (попередник шахів). Одного разу, граючи із сильним супротивником, він програв усе своє майно. І останню ставку зробив на улюблену дружину. Але і тут він опинився в поганому становищі: небезпека загрожувала білому королю з усіх боків. Тоді Діларам, яка спостерігала за грою, підказала чоловіку  дивовижне спасіння: «Пожертвуй обидві тури!» Після цієї підказки візир знайшов блискучу комбінацію і домігся перемоги. (Потім на основі цієї комбінації було створено майже 200 задач та етюдів).

Ця яскрава легенда має глибокий підтекст.

«Згадаймо, що  мусульманські релігійні шлюбні закони розглядали жінку як істоту, яка… не здатна піднятися на рівень чоловічого мислення. А тут ми бачимо торжество жіночого розуму», – пише Зулейха Ейвазова у книзі «Королеви шахової композиції».

Але далі справа не пішла.

До 19-го століття жінок за шаховою дошкою можна зустріти лише у творах мистецтва. Жінка на картинах з шаховою тематикою грає майже таку роль, як зараз у сексистських рекламах – щоб привернути більше уваги. Соціальні умови практично унеможливлювали для жінок серйозне заняття цією грою. Через те і виник стереотип, ніби у шахах жінки нездатні протистояти чоловікам через більш слабкі інтелектуальні здібності, відсутність логіки, тощо. 

Першою жінкою, котра спробувала порушити чоловічу гегемонію,  стала чешка Віра Менчик, яка почала регулярно брати участь у турнірах разом з чоловіками. 

«Перед першим таким турніром майстер Альберт Беккер запропонував заснувати «Клуб Віри Менчик», куди мали потрапляти ті чоловіки, котрі програли би їй. За іронією долі, першим членом цього «клубу» став сам його «засновник», – розповідає знавець шахової історії Роман Вінник. 

Потім до «гумориста»-невдахи приєдналося чимало відомих майстрів, навіть один з чемпіонів світу Макс Ейве. Загалом, як підрахував пан Роман, із чоловіками Віра Менчик зіграла майже 500 партій, набравши 46% балів – досягнення, яке на той час здавалося неймовірним.

Її злет перервала німецька ракета Фау-1, від вибуху якої Віра Менчик загинула в Лондоні влітку 1944 року.

Пройшло більше 30 років перш ніж з’явилася ще одна шахістка, яка кинула виклик чоловікам – грузинка Нона Гапріндашвілі. Її появі на шаховому Олімпі передувала величезна робота групи тренерів із пошуку та виховання талановитих дівчат, організаційна підтримка місцевої влади, цілеспрямована пропаганда,  помножені на традиційну любов грузинів до цієї гри. Нона Гапріндашвілі стала першою жінкою, котра отримала звання «міжнародний гросмейстер» за чоловічими критеріями. Після неї шахістки почали активніше брати участь у змішаних (відкритих) турнірах, часто з непоганими результатами. Але жодній не вдавалося увійти до ТОП-100 кращих світових гравців.    

Першою це зробила наймолодша з трьох сестер Полгар – Юдіт.

ПЕРЕВЕРТАЮЧИ УЯВЛЕННЯ, РУЙНУЮЧИ СТЕРЕОТИПИ

На той час, коли дев’ятирічна дівчинка почала з успіхом виступати у міжнародних турнірах, система виховання Ласло Полгара набула чіткого практичного застосування.   

Дівчата прокидалися о шостій ранку. Через пів години бігали з батьком по острову Маргіт на Дунаї. А після сніданку починалися заняття за унікальною методикою домашнього навчання та виховання.

Чотири години щодня йшло відпрацювання шахових навичок. Від години до трьох виділялося на вивчення іноземних мов. Одна-дві години – на заняття загальноосвітніми предметами та психологією. Щонайменше годину займали фізкультурні вправи. Через кожні 20 хвилин робили коротку перерву на т.зв. «гумористичний відпочинок». Для фізичного розвитку дівчата відвідували басейн, грали в теніс і футбол. У підсумку виходило, що вони займалися щонайменше вісім годин на добу, а інколи і всі одинадцять (якщо скрізь словами, то й тут теж). Але завдяки грамотно вибудуваній методиці майже ніколи не жалілися на втому. В кінці року сестри успішно екстерном здавали іспити і формально переходили до наступного класу, набагато випереджаючи у розвитку ровесників та ровесниць. Варто сказати, що Жужа оволоділа сімома мовами, ненабагато відстають від неї  Софія та Юдіт.

Вгору йшли і шахові результати. 

Жужа стала чемпіонкою світу серед жінок, успішно грала і Софія. Але Юдіт перевершила не тільки сестер, а й усіх шахісток світу. Про численні її досягнення та рекорди можна дізнатися, зайшовши на персональну веб-сторінку

Згадаємо лише деякі з них:

• Із 1989 року ( тобто, з 13 років), і до цього часу Юнід є незмінною лідеркою рейтинг-листа ФІДЕ серед жінок;
• вона є першою дівчиною, яка перемогла у  «відкритих» юнацьких чемпіонатах світу, причому – двічі;
• гросмейстерське звання Юдіт отримала, маючи від народження 15 років, 4 місяці і 28 днів, перевершивши рекорд Роберта Фішера як наймолодшого гросмейстера в історії
• за її участю чоловіча команда Угорщини двічі здобувала срібні медалі на шахових Олімпіадах
• на рахунку угорської шахістки – перемоги над десятьма чемпіонами світу, серед яких – Каспаров і Карпов.

Юдіт Полгар перша і поки що єдина жінка, яка увійшла до ТОП-10 кращих шахістів світу. Це сталося у 2005 році, коли рейтинг Юдіт сягнув 2735 балів. Для порівняння: навіть сьогодні, через 15 років, з таким рейтингом Юдіт потрапила б до першої світової «двадцятки»!

А найголовніше – це те, що завдяки успіхам Юдіт Полгар та її сестер   шахи, які вважаються найбільш інтелектуальною спортивною грою,  практично перестали ділити на «чоловічі» та «жіночі». А у шаховому середовищі  майже зникла гендерна нерівність.

– Юдіт Полгар перевернула уявлення про те, що жінка грає в шахи значно гірше чоловіки просто за своєю природою, – вважає міжнародний гросмейстер Сергій Смагін. – Минув той час, коли Фішер заявляв, що дасть фігуру фори чемпіонці світу. Зараз з такою форою будь-яка кандидатка в майстри обіграє чемпіона світу.

– Є сфери діяльності, де чоловіки насилу поступаються своїми позиціями. Серед них – шахи, які традиційно вважаються грою інтелектуальною. А Ласло Полгар довів, що дівчатка можуть грати на найвищому рівні. Він ніколи не визнавав поділу на «чоловічі» і «жіночі» шахи. Адже немає окремо «чоловічої» і «жіночої» математики, – казала відома шахістка та тренерка Людмила Белавенець.

А Левон Аронян, який за рейтингом ФІДЕ посідає шосте місце у світі,  загалом вважає, що шахи – чи не єдиний вид спорту, де жінки можуть на рівних змагатися з чоловіками.

Приклад сестер Полгар руйнує ще один стереотип: що успішним жінкам важко створити міцну сім’ю. Всі вони – заміжні, мають дітей.  З однією своєю дитиною Юдіт Полгар приїздила до Одеси, де грала у представницькому міжнародному турнірі.

Тоді її запитали, чи не стає шахістка, яка грає лише з чоловіками, більш жорсткою, менш жіночною?

– Я не вважаю, що спілкуючись весь час із чоловіками, стала менш жіночною.  Так само не можу сказати, що мої колежанки, які грають винятково у жіночих турнірах, стають від того більш привабливими, – відповіла Юдіт. – Бо яким не було б твоє оточення, ти сама обираєш друзів.

Жужа та Юдіт відійшли від практичної гри, але не від шахів. Жужа організовує дитячі змагання та  популяризує педагогічні ідеї свого батька, зокрема – у документальному фільмі «Мій видатний мозок». Юдіт також пропагує шахи серед дітей

І досить вірогідно, що серед дівчат, які завдяки сестрам Полгар захопилися древньою грою, зростає майбутня абсолютна чемпіонка світу. Адже інтелект не залежить від статі.

______________________

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми,  що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews