Кривизна рівноправності

Два роки тому соціологічна група «Рейтинг» провела опитування, результати якого показали: 56% респондентів вважають нерівності між чоловіками та жінками в Україні рідкісним явищем. 43% говорять про рівні можливості обох статей у оплаті праці та 37% – щодо можливостей у політиці. Цікаво, що про рівність частіше говорили чоловіки, адже професійна сфера, як і політична та соціальна, довгий час залишалися їхньою прерогативою. Власне, тому вони й не помічали гендерної нерівності – вона ж їх майже не стосувалася. А ось жінки продовжують говорити про різні перешкоди в реалізації можливостей. І цей танок на «гендерних граблях» продовжується й досі, бо ж у побуті, вихованні, повсякденні ми досі перебуваємо під дією стереотипів, які не дозволяють побудувати справжній паритет.

Скільки ви, наприклад, самі використовували у спілкуванні кліше «стара діва», «язиката Хвеська», «слабка/сильна стать», «чоловіча дружба», «жіноча логіка»? І чому чоловіча дружба – то щось надійне, а жіноча – навпаки? І загалом – ці поняття некоректні, бо сама по собі дружба не має якогось чітко вираженого гендерного забарвлення, характерного для всіх чоловіків чи всіх жінок, а набуває певних ознак у стосунках конкретних людей. Те ж саме – і з логікою: жінкам приписують якийсь окремий спосіб мислення, ніж у чоловіків, хоча насправді чоловіки різні, як і жінки і наявність/відсутність логічного мислення у них – явище індивідуальне. У жінок із логічним мисленням немає проблем: за даними Інституту статистики ЮНЕСКО в Україні серед науковців 46% – це жінки. У світі цей показник значно нижчий – лише 28%. І основна причина тому – соціальні, культурні та релігійні чинники, які обмежують можливості жінок взагалі займатися наукою. Були б рівноправними у цих сферах 500-200 років тому, питання про розумові здібності жінок сьогодні взагалі б не стояло. Навіть більше: якщо прийняти той факт, що чоловіки в діях керуються логікою, то чому ми маємо стільки нерозумних рішень, забруднених територій і війни?

Або ж вираз «язиката Хвеська»… Він народився з казки про жінку, яка не могла тримати язика за зубами і полюбляла пліткувати. Насправді ж точити ляси чоловіки полюбляють не менше. Чотири роки тому фахівці Каліфонійського університету 5 днів прослуховували розмови чоловіків і жінок. У результаті виявили, що у середньому людина витрачає на плітки 52 хвилини на день. Чоловіки у бажанні «перемити кісточки» практично нічим не поступалися жінкам (просто витрачали на це трохи менше часу), до того ж їхні коментарі були більш саркастичними та негативними.

Між тим казки – частина виховання дитини. І, на жаль, вони не єдині у процесі формування особистості транслюють стереотипне розуміння гендерних ролей. Так, про поширення стереотипів у освіті говорили Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко в інтерв’ю “Укрінформу”: «Візьмемо уроки трудового навчання: приготування їжі, шиття, вишивання – це для дівчат, а для хлопчиків – столярна майстерність чи щось інше. Але саме через це ми вже дуже багато років отримуємо зауваження від міжнародних організацій –  бо у нас є предмети, в яких абсолютно штучно відбувається розподіл статевих ролей, який суперечить здоровому глузду. Чому хлопці не повинні вміти готувати? Якщо ж говорити про маленьких дітей, то навички шиття – це ще й розвиток моторики. Це заняття, яке дає естетичне задоволення, і яке, врешті-решт, заспокоює нервову систему, що дуже важливо в наші часи стресів. А чоловіків завдяки стереотипам позбавляють цих дуже важливих і життєво необхідних речей. Як наслідок (хоча це не єдина причина) ми маємо 10 років розриву в очікуваній тривалості життя: 67 років – для чоловіків, 77 – для жінок. Вчені довели, що 2-3 роки це те, що пов’язано з біологічними розривами, а решта – це соціальні речі: та незрозуміла «мужність», яка вимагає не скаржитися, коли болить, не плакати, не ходити до лікаря. А потім ми приходимо до того, що чоловіки звертаються до лікарів лише на пізніх стадіях розвитку тієї чи іншої хвороби… Звідти у нас, на жаль, чоловіча смертність у 60+».

Вплив стереотипів на дітей досліджувала й британська благодійна організація The Fawcett Society, яка опублікувала своє дослідження у 2019 році. За її даними 45% людей відчували на собі тягар стереотипів у дитинстві, коли від них очікували певної поведінки залежно від статі, у 51%  з них це обмежило кар’єрний вибір.

Якщо вас не вразили ці цифри, наведемо результати дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я та Школи охорони суспільного здоров’я Джона Хопкінса Блумберга. Вчені опитали понад тисячу підлітків та їхніх батьків у 15 країнах світу та дійшли висновків: жорстке закріплення гендерний ролей (дівчинка повинна бути смиренною, передовсім дбати про інших) у глобальній перспективі загрожує дівчатам ранніми вагітностями та схильністю замовчувати можливі прояви насильства; хлопці ж, виховані в жорстких гендерних рамках (бути передовсім «мужніми» і «непохитними»), мають схильність до вживання психотропних речовин та самогубства. Ви, звісно, можете зауважити, що все це «у глобальній перспективі» та «жорстких рамках», але навряд чи захочете заганяти у ці рамки власну дитину.

Яскравим відображенням наявних у суспільстві стереотипів та проявів нерівності є медіа. І нерідко газети й телебачення не лише показують, а й самі нав’язують дискримінацію за ознакою статі (сексизм). І не лише в окремих сюжетах чи заголовках, почасти на ньому будуються цілі телевізійні проекти.

Журналісти нерідко розповідають про чоловіків та жінок однієї професії геть із різних позицій. Чомусь звичними стали запитання до урядовиць чи депутаток про їхній стиль в одязі чи зміни зовнішності. А ось у чоловіків передовсім цікавляться питаннями професійними, а не яким чином  їм вдалося пострункішати. І досі жінок, які змогли досягти успіху у політичній, бізнесовій, науковій сфері, розглядають через призму об’єктивації і сексизму: чи не замолода і занадто красива, щоб щось розуміти; чи не має чоловіка-покровителя, лише завдяки якому все вдалося; чи не варто їй більше займатися сім’єю, а не лізти, куди не треба і т.д, і т.д… Ніхто не шукає подібного прихованого підтексту, вихваляючи молодого гарного чоловіка, якому вдалося вдало побудувати кар’єру.

У перервах між подібними сюжетами ми краєм ока ще й споживаємо рекламу, в якій нерідко напівоголена жінка (у роликах про продаж машин, алкоголю) або чоловік (реклама парфумів, солодощів), по суті, прирівнюються до товару. Адже покликані викликати бажання володіти ними, як і товаром, що рекламується. Ні про яку повагу чи рівноправ’я тут не йдеться, але це так розповсюджено і буденно, що більшість із нас навіть не замислюється над тим. А тоді не розуміє, чому від жінок вимагають покори, чому їм необхідно доводити, що вони здатні на більше, ніж просто бути біля чоловіка. А доводити будуть. Бо, повертаючись до опитування соціологічної групи «Рейтинг», у динаміці за п’ять років спостерігається зменшення кількості тих, хто підтримує тезу, що успішна кар’єра та секс важливіші чоловікам, або ж тих, хто перекладає відповідальність за небажану вагітність на жінок. Найбільше респонденти не погоджувалися з твердженнями, що жінка повинна слухатися чоловіка, що роль домогосподарки – її повноцінна реалізація, а чоловіки загалом розумніші за жінок. Ці стереотипи визнають занадто архаїчними, вони поступово зникають. Але ж до справжньої рівності ще чимало гендерних стереотипів і упереджень треба зламати.

___________________

Матеріал створений у межах проєкту “Гендерночутливий простір сучасної журналістики”, що реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині

Вперше опубліковано в газеті “Вісті Борзнянщини” 13 квітня 2023 року.