Публікація «Нових рубежів» «Хто навчить дівчинку битися, або у футболі не тільки хлопці» викликала чималий інтерес серед читачів та читачок. Редакцію буквально закидали повідомленнями із фотографіями про місцевих спортсменок. Виявляється, у нас чимало дівчат займаються карате, вільною боротьбою, змішаними єдиноборствами. Значну частину свого життя вони віддають тренуванням, наполегливо віддточуючи майстерність, навчаються у спеціалізованих закладах та мріють про спортивну кар’єру. Тож ми продовжуємо серію публікацій про дівчат у спорті і сьогодні розповідаємо про ще двох юних землячок — Поліну Субітню із Світлогірського та Вєроніку Кизь з Аулів.
Поліна Субітня мріє стати чемпіонкою з вільної боротьби
Вільна боротьба у Криничках розпочиналася з гуртка у Світлогірській школі. Спочатку це був гурток загальної фізичної підготовки, який вів вчитель фізкультури Андрій Марченко. Згодом він вирішив приділити увагу вільній боротьбі. Тренувалися у школі. А у 2017 році у Криничанському Будинку побуту облаштували і відкрили вже окремий зал для тренувань. На той час ідею розвивати дитячий спорт у громаді підтримав директор Центру учнівської молоді Олександр Бородовий і запропонував ввести вільну боротьбу у гурткову роботу їхнього закладу. Другий рік поспіль тут тренується і 13-річна Поліна Субітня із Світлогірського.
«Ще на уроках фізкультури я побачив, що у Поліни хороший рівень фізичної підготовки, тож запропонував їй позайматися вільною боротьбою, — розповідає тренер Андрій Марченко. — Вона погодилася і почала активно займатися. Потім ми поїхали на одні змагання, інші. На чемпіонаті Дніпропетровської області Поліна показала гарні результати. Її помітили тренери з обласної федерації і запропонували перейти на навчання у Дніпропетровський фаховий коледж спорту. Порадившись із батьками, Поліна вирішила спробувати. Успішно здала спортивні нормативи і минулої осені у 7 клас вона пішла уже в місті Дніпро».
За словами мами юної спортсменки Юлії Субітньої, спочатку було страшно відпускати дитину у велике місто, але все-таки вирішили скористатися такою можливістю. Тим більше, що там діти проживають у закритому гуртожитку під наглядом вихователів.
«Перші тиждень-два вона хотіла додому. А тепер призвичаїлася, має вже там друзів. І я бачу, що їй дійсно подобається», — розповідає пані Юлія.
Графік, правда, доволі напружений. Учні займаються своїм видом спорту: дзюдо, бокс, футбол, баскетбол, вільна боротьба і греко-римська. Спортивні тренування щодня зранку і увечері по кілька годин. Між ними — навчання у коледжі за звичайною шкільною програмою. У Поліниному класі із 28 осіб 4 – дівчата. Вона займається вільною боротьбою, інші троє — боксом. Після першого семестру Поліна вже брала участь в обласному чемпіонаті і виборола 2 місце, а на чемпіонаті України посіла 6 місце у своїй віковій категорії.
«У нас в Криничках дівчата (третина групи) тренуються разом із хлопцями, — розповідає тренер криничанського гуртка Андрій Марченко. — Вони всі беруть активну участь у змаганнях, посідають призові місця на обласних і всеукраїнських турнірах. Серед моїх вихованиць була і Дарина Чехович, і Олена Скідіна, Дарина Павліковська. Їх також запрошували на навчання у фаховий коледж. Проте не завжди батьки погоджуються відпустити дитину у такому віці з дому. Та й плани на майбутнє у кожного свої. Дівчат у боротьбі зазвичай менше, але це не впливає на якість. Я б навіть сказав, що вони набагато технічніші і витриваліші, ніж хлопці. Наприклад, наша національна жіноча збірна зараз показує гарні результати: стали чемпіонками Європи, призерками чемпіонату світу. Україна стабільно входить у п’ятірку найсильніших борцівських країн».
На питання, чому саме боротьба, Поліна Субітня відповідає, що вона дає арсенал прийомів, які можуть стати в нагоді будь-якому чоловікові чи жінці, щоб зуміти постояти за себе на вулиці. До того ж вільна боротьба не вимагає великих витрат на екіпіровку: трико та борцівки, – ось і все, що потрібно новачкам.
Однак треба враховувати, що все-таки боротьба має на увазі сутичку, в якій є падіння і частенько буває боляче, наголошує тренер Андрій Марченко.
«Падіння можуть бути жорсткими, і до цього треба бути готовими, — розповідає він. — Але жоден тренер не дасть вам боротися, поки ви не навчитеся падати. Падіння – це те, з чого починається будь-який вид боротьби. А це корисно не тільки для сутички. Відомо, що борці при падінні на вулиці на слизькій дорозі, на лижній трасі і тп. майже ніколи не травмуються, оскільки падіння у них відпрацьовані до автоматизму. Тому, крім прийомів, фізичного навантаження, до плюсів занять боротьбою додається вміння координувати своє тіло, відчувати його в просторі, і завжди бути напоготові».
Зараз Поліна рідко приходить у криничанський зал, бо ж більшість часу перебуває у Дніпрі. Але коли навідується додому, то завжди знаходить хвилину, щоб провідати друзів. Спостерігаючи за Поліною в залі, бачимо, як вона легко кладе на лопатки хлопців-суперників. А місцевий тренер радіє, що направив свою здібну ученицю до професійних тренерів. Бо ж вона мріє стати чемпіонкою України, Європи, а для цього вже треба працювати конкретно на результат, дотримуватися режиму, мати відповідні умови для тренувань.
Вєроніка Кизь – 9-кратна чемпіонка України з кікбоксингу та чемпіонка світу з ММА
14-річна Вєроніка Кизь із селища Аули вже не один рік займається змішаними єдиноборствами (ММА) у спортивному клубі «KAIMAN FIGHT CLUB» у смт Дніпровське під керівництвом тренера Сергія Грабовецького.
На сьогодні вона — краща спортсменка Всеукраїнської федерації К-1 (кікбоксинг з дозволеними ударами, колінами та беквістами) й кікбоксингу. А ще — дев’ятикратна чемпіонка України, чемпіонка світу, кандидатка у майстри спорту з К-1 та кікбоксингу, має титул «Краща спортсменка 2023 року з кікбоксингу». В арсеналі юнки 43 нагороди: 33 золотих, 9 срібних, 1 бронза. А також 8 кубків — за кращі бої, висококласну техніку, волю до перемоги.
Змішані єдиноборства у дівчат користуються величезною популярністю. Цей напрям спорту активно розвивається останні 20 років, привертаючи дедалі більшу увагу глядачів та глядачок. Професійні бійчині беруть участь у змаганнях, призовий фонд яких іноді перевищує мільйон доларів.
Але ММА цікавить не лише тих, хто вирішили збудувати успішну спортивну кар’єру. Деякі дівчата і жінки займаються міксфайтом для задоволення, хтось намагається скинути вагу, комусь важливо мати гнучкість. Жіночі змішані єдиноборства, нерідко звані WMMA (Жіночі змішані бойові мистецтва) — це спортивне змагання, де жінки змагаються в різних дисциплінах, таких як бразильське джіу-джитсу, бокс, кікбоксинг та муай-тай.
«Це не бої без правил, — підкреслює Вєроніка Кизь. — А спорт для тих, хто хоче стати сильними духом і тілом».
Батьки Вєроніки усіляко підтримують доньчине захоплення: мотивують до занять, хвилюються за неї, фінансують усі поїздки.
До цього виду спорту Вєроніка прийшла зовсім неочікувано. До 10 років займалась гімнастикою. А ще вишивала, малювала, танцювала, хотіла навчитись грати на гітарі. А про бойові мистецтва тоді говорила, що це заняття не для дівчат. Але у вересні 2019 року їй запропонували спробувати себе у цьому виді спорту. І з того часу все почалося. Як стверджує Вєроніка, саме цей спорт додав їй сміливості, уміння відповідати за власні слова і вчинки.
Першим тренером майбутньої чемпіонки був майстер спорту з ММА Андрій Храпанов, який навчив базовим поняттям. Перші перемоги і поразки юної спортсменки були саме з ним. За декілька місяців до повномасштабного вторгнення Андрій Станіславович переїхав до Борисполя. «Тоді тренерами в нашому залі стали його кращі учні — Ольга Чумак, Сергій Грабовецький та Микита Ріпка», — пригадує Вєроніка. А вже у квітні 2022-го тренер Храпанов став на захист України.
Із початком повномасштабної війни Вєроніці Кизь довелося призупинити тренування на 8 місяців. А у вересні її взяв під своє крило спортивний клуб «Адреналін» у Кам’янському і тренер В’ячеслав Нагурний.
7 січня 2023 року прийшла страшна звістка: поблизу Кліщіївки на Донеччині загинув їхній тренер Андрій Храпанов. Це був страшний удар для дівчини. Вона довго не могла усвідомити, що її тренера, людини, яка так багато значила для своїх вихованців, більше немає…
Через 2 місяці після загибелі тренера відбулись змагання на його честь. На тих змаганнях Вєроніка програла. І на наступних теж. Відчувала, що щось надломилося в ній, переживала. Та через деякий час повернулася у спорт вже зібраною і вольовою. Такою, як вчив її бути тренер Храпанов. Тепер вона знову тренується у спортклубі в смт Дніпровське у Сергія Грабовецького.
Не так давно виграла чемпіонат України у Чернівцях. Постійно аналізувала і розбирала, чому їй не вдавалося стати чемпіонкою раніше? Чому на змаганнях у Києві, Тернополі вона посіла лише 3-є і 2-е місця?
Саме після того, як стала чемпіонкою України, Вєроніка стала ще наполегливішою. Вона почала більше тренуватися, працювати, аналізувати. З того часу на її рахунку була лише одна поразка. А влітку Вєроніка Кизь дізналася, що потрапила до національної збірної України з ММА та кікбоксингу.
Від’їжджаючи до Греції на чемпіонат світу, спортсменка розуміла, що права на поразку не має. Адже цьому передували важка підготовка, суворий режим, 14 тренувань на тиждень. На чемпіонаті світу наша землячка провела два успішні поєдинки проти американок і стала чемпіонкою. Юнка переконана, що це їй вдалося завдяки підготовці з нинішнім тренером Сергієм Грабовецьким. І, безумовно, завдяки її вже загиблому тренеру — Андрію Храпанову.
«А ще спортивні змагання дають мені можливість подорожувати. Це — нові знайомства, нові емоції, ідеї, погляди на спорт і життя в цілому», — каже спортсменка.
Авторки: Наталя Долгіх, Олена Мушик
_____________________
Матеріал створений у межах проєкту “Гендерночутливий простір сучасної журналістики”, що реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині.
Уперше опубліковано в інтернет-виданні “Нові рубежі ” у березні 2024 року.
gendergid@gmail.com
(066) 203-50-31