У нашому суспільстві ще побутує думка, що бокс – не найкращий вид спорту для дівчат. Проте все більше жінок одягають боксерські рукавиці та годинами гамселять «грушу» в тренувальних залах.
Їй усього 13 років, а вона вже фіналістка чемпіонату Європи та чемпіонка України з боксу. Мова йде про спортсменку з Тернопільщини Олександру Черевату.
«Якщо ти хочеш досягнути успіхів у спорті, потрібно розділити дружбу і спорт»
– Слово «бокс» у більшості людей асоціюється, насамперед, з чоловіками, – почала розмову Олександра Черевата. – Я ж на рингу доводжу, що жіночий бокс має право на існування і в людей поступово думка буде змінюватися.
За словами Саші, ринг – місце для змагання і стосунки з опоненткою не мають значення:
– Ніхто не каже: ось, вона твоя суперниця – не товаришуй з нею, не підписуйся на неї в інстаграмі, не переписуйся в соцмережах. За рингом ти можеш товаришувати зі своєю опоненткою, але коли приходиш на тренування чи береш участь у змаганнях, тут не постає питання дружби – є ти і суперниця в ринзі. Якщо ти хочеш досягнути успіхів у спорті, потрібно розділити дружбу і спорт.
«Я постійно проводжу спаринги з хлопцями, старшими за мене»
Олександрі Череватій часто доводиться проводити спаринги з хлопцями, і не тому, що дівчат мало займається боксом, а через її невелику вагу.
– Із вересня дівчат у секції побільшало, однак моєї вагової категорії – немає, тому я постійно проводжу спаринги з хлопцями, – каже спортсменка. – Ви ж розумієте, наскільки б людина погано не боксувала, але все одно вага перемагає. Тому, якщо вага в суперниці 60 кг, а в мене 38, звісно, що її один незграбний удар і мені може нормально «прилетіти». Тому я боксую постійно з хлопцями і теж не в своїй вазі, бо важко знайти хлопчика-боксера вагою 38 кг. Зазвичай мене ставлять у спаринги зі старшими досвідченими хлопцями, але в кожного різні завдання. Якщо я працюю у вільному бою, тобто завдаю ударів рукавичкою як хочу, то моїм опонентам дають завдання працювати передньою рукою або просто захищатися. Чи, наприклад, я і суперник у ринзі працюємо двома руками, однак я б’ю на повну, а він лише має право доторкнутися до мене. Тобто є певні обмеження, бо ж не може 60-кілограмовий спаринг-партнер, якому 15-16 років, бити мене зі всієї сили, а хлопців мого віку і моєї вагової категорії, на жаль, немає, а ті що приходять, то вони не конкурентоздатні. Спершу боксери-початківці бідкалися, мовляв, як я буду з дівчинкою спарингувати. Але після того, як та дівчина одягнула шлем і рукавиці, зайшла в ринг, а вийшла з нього переможницею, тоді хлопець каже, що й справді дівчата «шарять».
З першим тренером була різниця у віці 70 років
Саша Черевата зовсім маленькою почала займатися спортом і сьогодні це не лише бокс:
– У віці 3,5 роки я почала займатися спортивною гімнастикою, потім стала бігати. Коли мені виповнилося 5 років, батько – колишній боксер, запропонував піти на бокс. Мама зовсім не була проти. А з 6-ти років я ще й пішла на вільну боротьбу. Що цікаво, першим моїм тренером був нині покійний Валерій Іванович Костенко. У нас була різниця у віці 70 років! Але нам легко було знайти спільну мову на тренуваннях, бо недарма ж кажуть, що малі діти і старші люди чимось схожі. Та й маючи за базу спортивну гімнастику, яка дала мені координацію та м’язову пам’ять, не складно було перейти на бокс, вивчати, як виконувати удари, правильно стояти у стійці, ухилятися від ударів супротивника тощо.
Спортсменка займається паралельно трьома видами спорту, головний із яких сьогодні – бокс.
– За таким графіком живу з 6 років, тобто більшу частину життя я в спорті. Так, багато фахівців фіздиспансеру дивуються такою кількістю різноманітних видів спорту, Адже я ще продовжую займатися спортивною гімнастикою і вільною боротьбою. Лікарі рекомендують вибрати один. Я пояснила, що поки для себе буду займатися тими видами спорту, які мені до душі, а потім вибиратиму, – каже Олександра.
«Не ходжу по вулиці, як Макгрегор, я – звичайна дівчина»
У спорті і поза ним Саша – різна.
– Я можу сказати про себе – у ринзі я одна, у житті зовсім інша. Не кажу, що щодня одягаю сукню, але таке буває, бо ж не буду постійно ходити у спортивних штанах і кросівках. У загальному, якщо взяти всі заняття, то вони займають 8 годин. А решта 16 годин – достатньо, щоби якщо є охота нафарбуватися. Але щоби кожного дня ходити зі свіжим макіяжем, нігтями чи ще з чимось, то ні, у мене такого немає. Я не ходжу по вулиці, як Макгрегор (боєць з Ірландії, який виступав у професійному боксі – авт.), я – звичайна людина, яка професійно займається спортом. І я виділяюся не зовнішнім стилем, а своїми досягненнями в спорті.
«У нашій країні рівноправ’я, тому можна займатися боксом та боротьбою як жінкам, так і чоловікам»
Колишній чемпіон світу з боксу за версією WBA Андрій Котельник заявив, що бокс – це спорт не для жінок. Чи варто нагадувати, що такі стереотипні заяви неприпустимі в цивілізованому світі, тим більше – від публічних осіб?
– Я вислухаю думку кожної людини, разом з тим я маю свою позицію, якої дотримуюся. Близько до серця цього теж не сприймаю. У нашій країні рівноправ’я. Тому можна займатися боксом, боротьбою тощо як жінкам, так і чоловікам.
Олександра Черевата має мрію, до якої цілеспрямовано йде:
– Мінімальна мрія – це олімпійське золото, а далі – більше… Все залежить від здоров’я, спортивної злості, адже ніхто не може сказати, що буде завтра чи через тиждень. Хочу вірити, що все буде добре…
«За рік-два на боксерських змаганнях у кожній ваговій категорії буде така ж кількість учасниць, як і учасників»
На Тернопільщині чимало дівчат займаються боксом, багато з них досягли хороших результатів не лише на всеукраїнському, а на міжнародному рівні. Про жіночий бокс ми розпитали відомого тернопільського тренера Володимира Шнуровського.
– Останнім часом жіночий бокс набуває популярності. Все більше дівчат почали відвідувати боксерську секцію. Бокс – це академічна дисципліна, олімпійський вид спорту. У жіночому боксі багато запозичено прийомів з чоловічого, разом із тим, скажу, що дівчата здебільшого старанніші на тренуваннях за хлопців.
– Дискримінація за гендерною ознакою в спорті найчастіше проявляється в словах про те, що серед жінок у так званих «чоловічих» видах спорту немає справжньої конкуренції. Чи дійсно це так?
– Зважаючи про який вид спорту йдеться. Ось поїхала Саша Черевата на чемпіонат Європи і в її ваговій категорії разом з нею змагалося п’ятеро боксерок. На всю Європу – це дуже мало. Але потрібно врахувати те, що у віці 14 років мало хто буде важити всього 38 чи 42 кг. В інших легких категоріях (46, 54 кг) було вже по 12-15 боксерок. Якщо раніше ти приїхав зі спортсменкою на міжнародні змагання – практично завжди вона була у призерках. Зараз конкуренція як в Україні, так і за кордоном серед дівчат досить відчутна, вона зростає. Думаю, за рік-два на змаганнях у кожній ваговій категорії буде така ж кількість учасниць, як і учасників. Уже зараз у жіночому боксі на перший план виходять не просто фізичні дані, як колись, а більше тактичні дії. А це вже краса і мистецтво цього виду спорту.
Не тільки боксом чи боротьбою полюбляють займатися дівчата на Тернопільщині. Чимало з них відвідують секції важкої атлетики, пауерліфтингу, кікбоскингу, футболу. Є у нас і футбольна арбітерка. Про неї – наша розповідь у наступній публікації.
А що думаєте з цього приводу Ви, яке Ваше ставлення до того, що жінки займаються так званими «чоловічими» видами спорту (футболом, боксом тощо)? У нас на сайті проводиться опитування. Висловлюйте свої думки – https://www.gazeta1.com/
Фото та відео з архіву Олександри Череватої.
__________________
Матеріал створений у межах проєкту “Гендерночутливий простір сучасної журналістики”, що реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині.
Уперше опубліковано в інтернет-виданні “ПЕРШИЙ онлайн” у вересні 2023 року.
gendergid@gmail.com
(066) 203-50-31