Напередодні Дня захисника та захисниці України, який відзначають 14 жовтня, Біляївка.City поговорили з представницею Державної прикордонної служби України, старшою офіцеркою сектору міжнародного співробітництва та прикордонно-представницької роботи Південного регіонального управління, майором Іриною Онуфрієвою. За довжелезною назвою посади — особиста історія про виклики, гендерну рівність, упередження, з якими доводилося зустрічатися в роботі, та важливість партнерства в особистих стосунках.
— Мій тато — у минулому служив у військово-повітряних силах, але не його професія вплинула на мій вибір, а той стиль життя, який панував у нашій родині, — згадує Ірина Онуфрієва, — тато завжди порівну з мамою ділив усі домашні обов’язки, батьки підтримували мене, ніколи не змушували до чогось, давали вибір, впевненість у своїх силах, не тиснули патріархальними стереотипами. Модель родини дуже позитивно вплинула на все моє життя, за це дуже вдячна своїм батькам.
Вибір на Національну академію державної прикордонної служби України впав з кількох причин. Академія знаходиться у Хмельницькому, недалеко від дому, і там можна було отримати дві професії — цивільну та військову. Іринa визнає, що про прикордонну службу мала дуже віддалене уявлення, але була готова вчитися всьому, що необхідно.
— 2003 рік — став першим, коли в академії збільшили набір дівчат. У нас було кілька типів груп – виключно для хлопців, для дівчат та змішані, — розповідає Ірина, — я потрапила у змішану, жодних поступок чи послаблень у навчанні, у тренуванні, у здачі нормативів не було. Як у відмінниці взагалі мала дуже високу планку— бути у всьому кращою, про щоб не йшла мова: вишкіл, стрільбище, здача фізичних нормативів. Єдине, де робили дівчатам поступки — ми могли жити у місті, а не в казармі, та не несли вартову службу.
Після закінчення навчання Ірина отримала направлення на Одещину на ділянку українсько-молдовського державного кордону, за який відповідав Білгород-Дністровський прикордонний загін. Про цей період співрозмовниця згадує з великою теплотою та вдячністю, бо ніколи не зустрічалася тут з дискримінацією, упередженнями.
Майже одразу довелося налагоджувати роботу у змінах з більш досвідчених чи старших за віком колег, нести добові чергування, використовувати на практиці здобуті під час навчання знання.
— Я навчилася ставити цілі, мотивувати людей, усвідомлювати, що від твоєї стресостійкості, координації, вміння ухвалити зважене, але швидке рішення — залежить атмосфера в колективі, — розповідає прикордонниця,— було чимало ситуацій, коли ти береш в руки документи та розумієш, що вони підроблені, спроби перевезти через кордон зброю, нелегально потрапити в країну – у кожному випадку необхідно було ухвалити блискавичне рішення, яке не зашкодить державним інтересам України.
Ірина Онуфрієва каже, що потім часто з вдячністю згадувала свого першого керівника Миколу Скарвінка, який мав від природи здатність управляти колективом за принципом рівності.
— Це був прекрасний досвід, як потрібно вибудовувати стосунки в колективі, між підлеглими, всіх оцінювали виключно за професійними якостями — добре працюєш, молодець, незалежно від статі, погано — отримуєш зауваження, догану, так само не залежно від статі, — каже Ірина, — ці роки стали визначальними в усій кар’єрі, показавши, якою має бути служба, стосунки в колективі, колегіальність.
Вже пізніше прикордонниця сформулювала для себе правило, як реагувати, коли зустрічала упереджене ставлення.
— Головне — це не мовчати, не сподіватися, що ситуація сама вирішиться, — говорить вона,— адже дуже багато людей живе зі стереотипами, які вкладалися в голови роками, і тому потрібно ввічливо, але у разі необхідності чітко та голосно, визначати, де проходять ваші червоної лінії, ваші особисті кордони, які не можна порушувати та перетинати. Адже часто це питання банальної конкуренції. Її не може бути там, де людина впевнена у своїх силах, у собі, працює над собою, а не бачить у вас сильнішу та кращу конкурентку.
Вона звертає увагу, що сьогодні в Південному управлінні 28% персоналу — це жінки, у службі є представниці, які захищали східний кордон у складі Операції об’єднаних сил, є учасницями бойових дій. Відзначає, що це дуже компетентні, професійні та відповідальні прикордонниці, які гідно несуть службу із захисту та оборони країни. Однак їм часто доводиться відповідати на виклики, які не виникають перед чоловіками.
— Коли я змінила місце служби, то була вже мамою та переживала, щоб ніхто мені не дорікнув, що я користуюся своїм статусом жінки з дитиною,— згадує Ірина, — навпаки, працювала більше, відповідальніше та ніколи не акцентувала на цьому уваги.
Разом з тим, траплялося, що під час розгляду на ту чи іншу посаду її запитували, чи не заважатиме сім’я якісному виконанню обов’язків.
— Мені поєднувати роботу та родину, знаходити баланс, будувати кар’єру дали змогу рідні, а головне, чоловік, з яким у нас партнерські стосунки, приклад яких я бачила у батьківській родині, – відзначає прикордонниця, – ми познайомилися під час навчання в академії, у нас одна професія та спільні погляди на гендерну рівності у стосунках. Чоловік спокійно бере на себе обов’язки у побуті, з догляду за дітьми. Це єдина модель, від якої виграють не лише жінки, а й чоловіки, які мають право повноцінно проводити час з дітьми, бути не лише годувальниками родини, а й повноцінними її членами.
Прикордонниця відзначає, що відновлення гендерної рівності в державній прикордонній службі розпочалося з початком впровадження міжнародних стандартів на законодавчому рівні, і подекуди має абсолютно практичну цінність та значення. Якщо ще на початку «нульових» було не більше 10% жінок-прикордонниць, то у 2021-му жінки склали 27% усього особового складу прикордонної служби.
— Для прикладу, у нас запровадили заміну комплекту форми для жінок раз на рік, до цього чоловікам міняли раз на рік, жінкам — раз на два роки, є інші ініціативи з речового забезпечення з урахуванням особливостей чоловічої та жіночої фігур, є служба психологічної підтримки, радники керівників з гендерних питань, — розповідає Ірина Онуфрієва, — під час зустрічей з іноземними партнерами з Канади, Румунії нам розповідали, що там норма — декретні відпустки для чоловіків. Така практика повинна бути й у нас.
Ірина відзначає, що динамічний світ спонукає службу до постійного вдосконалення та змін, відповідно й персонал має слідкувати за ними. З великим задоволенням бере участь у різноманітних тренінгах, в освітніх програмах міжнародних партнерів, активна членкиня Української Асоціації представниць правоохоронних органів, де спільно можна знаходити рішення, обмінюватися думками, ініціативами, ідеями. Згадує приклади міжнародної допомоги, які сприяють впровадженню елементів гендерної рівності.
— У Прикордонній службі, — відзначає Онуфрієва, — працюють над зміною нормативно-правової бази, впроваджуються зміни норм речового забезпечення, про що згадувала раніше, є зміни у кадровій політиці, впроваджується конкурсний відбір на посади, за підтримки міжнародної організації міграції та Посольства США в Україні реалізується проект “Нове обличчя кордону”, “Нове обличчя керівного складу”, сталися зміни в освітніх програмах профільних вузів, проводиться дистанційне навчання.
Наша співрозмовниця переконана, що дуже важливо проводити інформаційні кампанії, висвітлювати тему гендерної рівності у медіа, шкільних підручниках, разом з тим акцентувати увагу на тому, що варто обирати професію та стиль життя відповідно до своїх здібностей та можливостей, що не залежать від статі.
— Має продовжитися впровадження державної політика на забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві, – відзначає співрозмовниця, – вона полягає не просто у збільшенні відсотку жінок у певних сферах життя, а й забезпеченні представництва у прийнятті рішень, які впливають на суспільство та життя країни. Гендерна рівність має стати базовою нормою та цінністю суспільства, це питання поваги один до одного, до прагнень, інтересів та потреб кожного.
Головне фото: Жовтень 2018 р., м. Барі, Італія, під час участі у 22-му курсі ОБСЄ для керівного складу
Фото з архіву героїні
_____________________
Публікацію підготовлено у партнерстві з ООН Жінки в Україні та Українською асоціацією представниць правоохоронних органів (УАППО) за підтримки Уряду Норвегії.
Вперше опубліковано на сайті Біляївка.City 11 жовтня 2021 р.
gendergid@gmail.com
(066) 203-50-31