Хобі, яке переросло у справу життя: таксистка з Полтави розповіла про омріяну роботу, боротьбу зі стереотипами й ставлення колег

Тетяна Ковтун із Полтави має 23-річний досвід їзди за кермом, водійські права отримала, щойно виповнилося 18 років – так хотіла підсумувати знання й навички, яких вчив її тато ще змалечку. «З того часу з кермом не розлучаюся», – каже водійка.

Доля справді не дозволила пані Тетяні витратити ще хоча б місяць на неулюблену роботу бухгалтерки, якій віддала 15 років. Хобі стало для неї омріяним ковтком свіжого повітря серед буденності й основним заробітком.  

«Моє звільнення припало на період коронавірусу: скрізь скорочення, нову роботу знайти було майже неможливо. Та, насправді, вірю в те, що «все що не робиться, то – на краще», адже я хотіла психологічно відпочити. У підсумку довгих роздумів можу з упевненістю сказати: бухгалтерія – це не моє. І коли прийшов час обирати нову професію – повернулась до того, що люблю й знаю найкраще, до справи, яка приносить мені, насамперед, моральну насолоду», – пояснює жінка.

Так Тетяна Ковтун стала водійкою служби таксі. В цій професії, здавалося б, вона не так давно, всього два роки. Однак за плечима має понад три тисячі поїздок, купу задоволених пасажирів та пасажирок, найвищі оцінки та сотні коментарів у додатку служби таксі, які описують професійність та майстерність водійки. Втім зізнається, що за цей час стикалася й з упередженим ставленням та необґрунтованими стереотипами через стать.

«Опановувати нову для себе діяльність починала самотужки. Спочатку не було знайомих, які б допомогли розібратися з усіма нюансами цієї професії. Пізніше з’явився чат таксистів з усієї України, куди приєдналася і я. Там вже дізналася, що крім мене у нашому місті таксистками працюють від сили ще чотири жінки. При спробі працевлаштуватися спершу я отримала відмову, але це лише через відсутність відповідних вакансій. Перед Новим роком попит на послуги таксі стрімко зростав і мені зателефонували з компанії та без жодних проблем взяли на роботу водійкою».

Неприємним відкриттям для пані Тетяни стали жарти й відверті насмішки від полтавських колег-чоловіків, до яких зверталася за допомогою. За її словами, вона відчула, що спершу вони були скептично налаштовані щодо неї як водійки, озвучували стереотип про жінку за кермом, але потім звикли й прийняли в колектив. Підтримку ж неочікувано отримала від харківських колег, які охоче пояснювали їй деталі роботи.

«Для мене дивно розділяти професії на жіночі й чоловічі. Ще з ранніх років, коли тато вчив мене водити машину, в мене формувався інтерес до цієї справи. Тому таке ставлення обурює мене. Я себе вважаю нічим не гіршою таксисткою за своїх колег-чоловіків», – ділиться Тетяна Ковтун. Пасажири й пасажирки, які трапляються таксистці під час поїздок, зазвичай спершу дивуються. Переважно чоловіки з острахом ставляться до її професійності, уважно стежать за її діями, постійно вигукують «Обережно!». А от жінки спокійніше себе поводять у компанії таксистки, хоча трапляються різні коментарі.

«Одного разу пасажиркою була викладачка одного з полтавських вишів, яка некоректно запитала: «Боже, дорогенька, що ж тебе в житті змусило працювати в таксі?». Я відповіла: «А чому Ви так думаєте? Що, це – найгірша професія? Ви ж так само користуєтеся цією послугою. Отже, моя професія так само важлива як Ваша», – розповідає пані Тетяна.

 Вистачає у роботі водійки й курйозних моментів, «зіркових» пасажирів та шахраїв. Тетяна Ковтун добре пам’ятає, як у перші місяці роботи підвозила лігосмішників «СМТ», співачку Наталію Могилевську і ледве не постраждала від шахраїв.

Найважливішим у своїй роботі таксистка вважає відповідальність за чуже життя. «Я повинна завжди бути уважною й обережною, адже відчуваю неабияку відповідальність за безпеку своїх пасажирів і власну».

 Для них намагається тримати чистоту в салоні власного авто, на якому працює весь цей час. Здебільшого робочий день пані Тетяни починається о 8 годині ранку й триває близько 10-12 години. Працювати вночі – для неї табу.

«Коли ми радилися з родиною про роботу в таксі, головним проханням чоловіка й батьків було, щоб я поверталась додому не пізніше 18 години. Але інколи дозволяю собі затриматися на роботі, попрацювати трішки довше, аніж зазвичай», – зізнається таксистка.

Бути весь час за кермом – не набридає пані Тетяні, а навпаки – це приносить їй радість. Каже, що й сімейні поїздки не минають без їхньої автівки, а за кермом зазвичай – вона, щоб інші члени родини насолоджувалися спільним відпочинком.

Тетяна Ковтун любить свою роботу й автомобільну справу, тому про зміну професії наразі не замислюється, адже обрану діяльність вважає саме тією, вибраною за покликом серця. І має план стати інструкторкою з водіння. «Своїм подругам завжди говорю про важливість отримання водійського посвідчення, його за плечима не носити, а користі чимало. Маючи двох синів, намагаюся уже з юних літ передавати їм свої знання й досвід. Старшому сину тільки-но виповнилося 17 років, і він уже з нетерпінням чекає свого повноліття, щоб швидше отримати посвідчення водія й сісти за кермо», – підсумувала Тетяна Ковтун.

__________________

Матеріал створений у межах проєкту “Гендерночутливий простір сучасної журналістики”, що реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині.

Уперше опубліковано в інтернет-виданні “Вісті” у серпні 2023 року.