Засоби гігієни і контрацепція для жінок мають бути доступними: історії з окупації

Окупація Херсонщини у 2022 році показала, зокрема, наскільки важливими є речі, до яких ми начебто звикли: доступна фізично і за ціною їжа, можливість зняти готівку в банкоматі, взагалі можливість вийти будь-куди в будь-який час доби та ще чимало речей, цінність яких стала найбільш зрозумілою саме в окупації та під обстрілами. Є і такі речі, які є актуальні завжди, а в окупації особливо, але говорити про них наважуються рідко: або через незнання, або через соціальні умовності, які не дозволяють відверто говорити про буденні речі. У цьому матеріалі йтиметься про те, із чим стикнулась чи не кожна херсонка в окупації: недоступність засобів гігієни для жінок та засобів контрацепції.

На початку квітня 2023 року, коли стало відомо про нові правила видачі препаратів за рецептами в Україні, неочікувано для багатьох назовні піднялась тема екстреної контрацепції: медикоментозного методу, який можна ефективно застосовувати після статевого акту, але лише протягом п’яти діб (іноді до трьох). Ця тема настільки «зачепила» суспільство, що в соціальних мережах і сьогодні не вщухають суперечки щодо того, що доступ до препаратів саме екстреної контрацепції має бути спрощений, а проблема екстреної контрацепції здебільшого лягає на плечі саме жінки, хоча статевий акт, який потребує саме екстреної контрацепції, відбувається між чоловіком та жінкою.

Проблема доступу до препаратів екстреної контрацепції – це лише частина проблем із доступом до засобів гігієни для жінок. Давайте почитаємо історії з окупації Херсонщини, щоб зрозуміти всю гостроту проблем.

Росіяни, здається, в більшості не знали, що таке жіноча гігієна

Росіяни оточили Херсон уже в перші дні масштабного вторгнення. З полиць магазинів стрімко зникала продукція, так само, як із аптек – ліки та засоби гігієни. На власному досвіді авторка матеріалу знає: вже на початку березня 2022 року в аптеках і магазинах неможливо було придбати прокладки або інші засоби жіночої гігієни. З презервативами та іншими засобами контрацепції було дещо легше, але щодо екстреної – препарати також зникли доволі швидко.

Однією з перших проблем для волонтерів, а особливо волонтерок, які точно знались на проблемі, був пошук і доставка засобів жіночої гігієни. У квітні, коли Ірина Саліхова та ініціатива Котики-патріотики оприлюднили пост про «жіночі радощі», які доставили до Херсону волонтер/к/и, викликав велику кількість заявок від жінок — вже за кілька сотень їх перестали рахувати і просто виконували.

«У мене складалось враження, що росіяни взагалі не знають, що таке жіноча гігієна і навіщо вона потрібна, — ділиться одна з волонтерок, яка попросила не зазначати її ім’я, адже має родичів на окупованих територіях. — Коли наші друзі-волонтери перетинали блокпости росіян і, звісно, потрапляли під ретельні обшуки, російські солдати, побачивши кілька коробок з жіночими прокладками і тампонами, починали хіхікати і запитувати, а навіщо стільки. Доводилось ввічливо пояснювати, що це системна проблема жінок, а придбати зараз їх у Херсоні складно або й неможливо. Слухали уважно і здивовано. Звісно, не всі, але шляхом з Одеси до Херсона (це початок окупації) або з Запоріжжя (це вже тоді, коли шляхи через Снігурівку і Давидів Брід були закриті) доводилось проходити понад 20 блокпостів: здивовані лекціями про жіночу гігієну російські солдати траплялись на 2 – 5 блокпостах. У наших волонтерів було враження, що далі Москви і Петербурга люди просто не в курсі, що таке жіноча гігієна».

«Жіночі радощі», як часто жіночу гігієну називали волонтер/к/и, доставляли з різних країн, активізувались чи не всі жіночі організації, які існували: вони працювали не лише над захистом прав жінок в цілому, а й задля доставки необхідних гігієнічних засобів для жінок.

Ірина Саліхова в Одесі у червні 2022 року з пакунками жіночої гігієни для херсонок

Згодом доставляти засоби гігієни та ліки і препарати до Херсона стало неможливо або майже неможливо: у серпні росіяни перекрили всі шляхи підвозу, аби повністю замінити ринок власною продукцією. Втім, ціни на все були величезними, херсонки в більшості своїй або не мали роботи взагалі, або рівень заробітку не дозволяв повністю задовольняти потреби. Втім, засоби гігієни купувати потрібно попри все: купували навіть за високих цін, відмовляючи собі в іншому. До медикаментозних засобів контрацепції доступу майже не було: поки можливо було передавати ліки (до серпня 2022 року), їх просто передавали знайомі з вільних територій на окуповану за приватними замовленнями.

Українки заробляють менше за українців, але мають «рожевий податок»

За даними Державної служби статистики станом на початок 2022 року, в середньому жінки отримують 79,3% заробітної плати чоловіків. Найбільша різниця – 62% від зарплати – у сфері мистецтва, спорту та розваг. Традиційно в суспільстві деякі професії сприймають суто жіночими – через те, що жінок у цих професіях системно більше, ніж чоловіків: бібліотекарки, вчительки тощо.

Журналісти Forbes зауважують, що ці 18 – 20% розриву в оплаті праці означають, що кожен п’ятий робочий день жінка фактично працює безкоштовно. Водночас жінки мають більше повсякденних витрат, аби мати вигляд, що відповідає суспільним очікуванням: догляд за обличчям, тілом, фарбування волосся, зокрема зафарбовування сивини. Такий собі «рожевий податок».

Однією зі складових такого «податку» є засоби гігієни та часто – екстрена контрацепція.

Стамбульська конвенція і захист прав жінок

Коли ми говоримо про рівні права жінок і чоловіків, це не лише про рівні можливості у професії, доходах, кар’єрних можливостях тощо. Це і про рівний доступ до всього: від рівних очікувань соціуму щодо зовнішності до можливості обом батькам брати відпустку із догляду за дитиною, а також від продуктів до засобів гігієни. Останні посідають важливе місце у житті жінки. Рівні права – це також і доступ жінки до засобів контрацепції, зокрема екстреної, що актуально для України, особливо в умовах обстрілів і окупації. Рівні права – це також відповідальність за вчинення насильства проти жінок.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або як її коротко називають, Стамбульська конвенція (англ. Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence; Istanbul Convention) — це міжнародна угода Ради Європи, яка криміналізує та попереджує насильство проти жінок та дівчат та захищає постраждалих. Йдеться про: домашнє насильство (включно з психологічним та економічним), сексуальне насильство (зґвалтування, зокрема й шлюбні, та сексуальні домагання), убивства честі та інші злочини, виправдовувані «честю» (обливання кислотою, спалювання вдів, вбивства наречених, смерть за посаг), калічення жіночих геніталій, примусові стерилізації, аборти та шлюби, переслідування (сталкінг) та інше насильство, асоційоване зі статтю. Конвенція визначає насильство щодо жінок порушенням прав людини та формою дискримінації і пропонує системні та контрольовані стратегії викорінення цих явищ. До речі, Україна ратифікувала Конвенцію лише влітку 2022 року, а чинності вона набрала 1 листопада 2022 року.

Чому ми згадали насильство в контексті доступу до засобів гігієни і зокрема контрацепції для жінок?

Окупація Херсонської області відбувалась зі злочинами росіян, які наразі доводять в судах різних інстанцій. Одним зі страшних злочинів, які вчиняли росіяни, було зґвалтування українських жінок. Так, у Херсонській області правоохоронці задокументували понад 60 випадків зґвалтувань, зокрема й неповнолітніх. Про це повідомив генеральний прокурор Андрій Костін. Російські військові використовують сексуальне насильство як політичну та воєнну тактику, зазначають наші колеги з видання ZMINA. Крім того, генпрокурор наголосив, що правоохоронці помітили тенденцію щодо зґвалтувань, катувань і сексуальних домагань саме щодо членів сімей військовослужбовців Збройних сил України. Тобто членкині родин військовослужбовців – одні з найбільш незахищених на окупованих територіях.

Саме ратифікація Стамбульської конвенції дозволяє забезпечити захист жінці від насильства та покарання за вчинення такого злочину, як насильство в будь-якій його формі. Але українське суспільство має ще пройти шлях позбавлення від соціальної стигматизації: негативного виділення суспільством жінки, коли йдеться про екстрену контрацепцію, рівний доступ до засобів гігієни, захист прав, порушених за гендерною ознакою, тощо.

___________________

Матеріал створений у межах проєкту “Гендерночутливий простір сучасної журналістики”, що реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині

Уперше опубліковано в інтернет-виданні “Кавун.City” в квітні 2023 року.