Часто у суспільстві не помічають порушення прав жінок, бо керуються усталеними стереотипами.
Гендерні стереотипи – це узагальнені уявлення щодо ролей, видів діяльності чоловіків та жінок, або поведінки чи психологічних якостей, притаманних чоловікам і жінкам.
Такі уявлення формувалися впродовж усього періоду існування людства, під впливом різних культур, релігій, суспільно-політичного ладу. І хоч вони застарілі і негативно впливають на реалізацію жінок і чоловіків, однак і досі існують у нашому суспільстві. Наприклад, від чоловіка очікують фізичної витривалості й переконані, що він краще підходить на роль керівника чи військового, а від жінки – більшої емоційності й співчуття й хибно вважають, що це добре для виховання дітей. Чоловіка асоціюють із незалежністю, владністю, витривалістю, а жінку – із емоційністю, м’якістю, покірністю. Втім конкретні ролі у суспільстві не можна поділити винятково на «маскулінні» чи «фемінні», адже з чоловіка може вийти хороший вихователь у дитсадку, а з жінки – професійна бійчиня, або чудова керівниця.
Читайте також: Рожеві рукавички для хлопчика: як гендерні стереотипи дорослих обмежують дітей
Негативний вплив гендерних стереотипів на суспільство досить значний. Добре простежуються відмінності в умовах праці для чоловіків і жінок. Наприклад, більш престижні посади з вищою оплатою дістаються переважно чоловікам. Усе це – наслідки патріархального устрою.
Біологічна здатність жінок народжувати зумовила хибне переконання, що це – їхнє призначення, а не вибір, і що саме на їхні плечі має лягти догляд за дитиною. Сучасне суспільство потроху руйнує цей традиційний гендерний стереотип: жінки будують кар’єру, наймають нянь, держави впроваджують квоти на відпустку з догляду за дитиною для тат. Але традиційні гендерні упередження про «берегиню» й «годувальника» усе ще трапляються в шкільних підручниках і медіа.
Загалом на ЗМІ лежить відповідальна робота – вести просвітницьку діяльність, розповідати, чому гендерна рівність вигідна і жінкам, і чоловікам. Втім у медіа теж часто можна знайти традиційні штампи й сексизм.
Наведемо приклади, які гендерні стереотипи відтворюють у ЗМІ.
Часто в медіа можна знайти інформацію, як чоловік “допомагає” дружині по господарству чи в догляді за дитиною. Такий контекст лише закріплює стереотип, що це – лише жіноча справа, а чоловік може хіба замінити дружину на якийсь час. Однак домашні справи – це відповідальність обох у подружжі.
Гендерний стереотип «сама винна» часто звучить підтекстом, коли йдеться про зґвалтування. Медіа, як і загалом у суспільстві, акцентують, у чому постраждала була одягнена, чому йшла не тудою і не в той час. Насправді винен злочинець і лише він, усі інші чинники не мають значення, а якщо ми зважаємо на них, значить виправдовуємо насильство.
Коли медіа розповідають, наприклад, про посадовиць, політикинь, роблять акцент на їхній зовнішності, а не на професійних якостях, чим знецінюють не лише їхні досягнення, а загалом роль жінок у суспільстві.
Фахівчині радять перевіряти медійні заголовки на гендерну чутливість. Один із найкращих методів – метод «дзеркала»: замість жінки підставити у контекст чоловіка і перевірити, чи добре це звучить. Наприклад, «тендітний чоловік служить у ЗСУ» чи «Блондин в’їхав у стовп». Звучить дивно, а то й смішно, правда? Тож і про жінок не варто так писати чи говорити.
Такий самоконтроль допоможе в боротьбі з гендерними стереотипами і в ставленні до жінок як повноцінних членкинь суспільства.
Також читайте:
Що таке гендер і як не плутати його зі статтю
Гендерна рівність у світі та Україні




