Гендерна дискримінація: що це таке

Попри те, що наша держава робить перші кроки на шляху до гендерної рівності, гендерна дискримінація залишається досить важливою проблемою українського суспільства.

Гендерна дискримінація – це порушення прав людини за ознакою статі. Наприклад, хлопців більш охоче набирають на технічні спеціальності під час вступу до закладів вищої освіти, чоловіки частіше обіймають керівні посади й отримують більшу зарплатню, тощо.

Гендерна рівність передбачає рівні права і можливості для чоловіків та жінок. В Україні вже зроблено низку кроків у контексті забезпечення доступу жінок (адже саме вони найбільше потерпають від дискримінації) до раніше недоступних сфер і посад: наприклад, розширення переліку бойових посад для жінок, впровадження жіночої військової форми, гендерні квоти, тощо.

Однак чимало проблем лишається. Сьогодні українки зазнають домашнього та сексуального насильства, отримують меншу зарплатню, стикаються зі «скляною стелею» під час просування кар’єрними сходинками, мають меншість у владі, тощо. 

Усе це називається гендерною нерівністю, або ж – гендерною дискримінацією.

Гендернозумовлене насильство

Насильство над жінками і дівчатами є однією з найбільших порушень прав людини у світі. За словами голови Національної поліції України Івана Вигівського, у 2023 році до поліції надійшло близько 250 тис. звернень, із них від жінок – 76,5 %, понад 20% повідомлень – від чоловіків, понад 3% – це звернення дітей.

Гендернозумовлене насильство має дві форми:

• домашнє;
• сексуальне.

Домашнє насильство в Україні

Домашнє насильство – це дії фізичного, економічного, сексуального чи психологічного характеру, які вчиняють родичі або співмешканці щодо інших членів родини. Домашнє насильство вчиняють не лише щодо офіційних чи цивільних дружини/чоловіка, а й щодо дітей, батьків, старших родичів.

Попри те, що 2019 року в нашій державі набув чинності закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який передбачає кримінальну відповідальність за такі дії, гендерна дискримінація жінок залишається актуальною проблемою в Україні.

Через війну в Україні кількість випадків домашнього насильства лише зростає. Експерти й експертки зазначають, що такий стан речей – наслідок стресу, економічних негараздів, безробіття й психологічних травм. За їхніми словами, у більшості випадків постраждалі – це жінки.

Сексуальне насильство

Через повномасштабну війну в Україні також гостро стоїть проблема сексуального насильства.

Сексуальне насильство – це будь-які дії сексуального спрямування щодо конкретної особи без її згоди. До війни в Україні йшлося про випадки сексуальних домагань на роботі, напади на вулицях, зловживання станом дівчат/жінок під час вечірок, тощо, то сьогодні маємо ще й сексуальне насильство, зумовлене війною. Перебування в окупації, вимушені переміщення в межах країни й масові виїзди жінок за кордон посилили ризик проявів сексуального насильства та торгівлі людьми. Якщо за Стамбульською конвенцією за сексуальне насильство передбачена кримінальна діяльність, то сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту – це воєнний злочин.

Гендерна (не)рівність в Україні

Гендерна рівність в Україні поступово стає частиною державної політики. У 2022 році ратифікували Стамбульську конвенцію, триває реалізація Стратегії забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків до 2030 року, а також Стратегії гендерної рівності в освітній галузі.

Гендерна нерівність в Україні добре простежується в трудовому законодавстві. За словами Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, розрив в оплаті праці чоловіків і жінок становить 18,6%. 

Український уряд планує вдосконалити законодавство, щоб досягти рівності в оплаті праці й створити умови для жіночого лідерства. У планах влади – посилити професійну компетенцію жінок, щоб вони могли конкурувати з чоловіками на ринку праці. Окрім того, в Україні планують поновити роботу дитячих садочків у країні, адже вже доведено – відсутність дитсадків негативно позначається на економічній спроможності жінок.

Читайте також: Україна починає роботу над подоланням гендерного розриву в оплаті праці

Відповідно до Стратегії гендерної рівності у сфері освіти, держава намагатиметься забезпечити всім, незалежно від статі, однакові можливості доступу до освіти і науки, а також рівну оплату праці. Стратегія також передбачає, що дітей у школах навчатимуть принципів рівності.

Посадовці зазначають, що гендерна політика держави під час повоєнного відновлення має базуватися на принципах рівності та інклюзії.

Читайте також:
Що таке гендер і як не плутати його зі статтю
Що таке гендерні стереотипи та як їх розпізнати