Гендерна політика та впровадження гендерного підходу в Україні на законодавчому рівні

Коли ми говоримо про гендерну рівність, то передбачаємо, що для її досягнення в певній країні має бути розроблена послідовна гендерна політика.

Гендерна політика – це комплекс заходів на державному рівні, які покликані сформувати гендерну культуру у суспільстві й утвердити партнерство статей.

Гендерна політика в Україні

Гендерна рівність – невід’ємна ознака кожної розвиненої демократичної держави.

Зокрема, коли говорять про повоєнне відновлення нашої країни, то наголошують, що воно має базуватися на принципах рівності та інклюзії.

У статті 24 Конституції України зазначено, що чоловiки й жінки рівні в усіх галузях життя. Також про гендерну рівність ідеться у статтях 21 та 51.

Гендерна політика в Україні впроваджується на національному й регіональному рівні. На національному цими питаннями займаються Президент України, Парламент та Уряд. На регіональному – департаменти соціальної політики обласних державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування, координатори із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, радники з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків тощо.

Виокремлюють такі елементи державної гендерної політики:

• утверджений план розвитку держави з урахуванням гендерних аспектів;

• ухвалення гендерно-інклюзивних законів, гендерна експертиза чинного законодавства;

• забезпечений захист репродуктивного здоров’я жінок;

• протидія гендерній дискримінації в трудовому законодавстві;

• протидія на законодавчому рівні гендерному насильству, зокрема сексуальному.

• сприяння просвітницькій діяльності з теми гендерної рівності.

Читайте також: Що таке гендерний баланс і чому він важливий

Зміни в українському законодавстві, які стосуються гендерної рівності

Коли Україна обрала європейський вектор розвитку, то зобов’язалася ратифікувати низку міжнародних документів.

Лакмусовим папірцем для трансформації чинного законодавства в нашій країні стала війна.

• 2016 року в Україні розширили перелік бойових посад для жінок;

• 2019-го набрали чинності зміни до Кримінального кодексу, які посилюють відповідальність за домашнє насильство та насильство щодо жінок;

• 2020 року вперше на місцевих виборах діяла обов’язкова 40-відсоткова гендерна квота, яка сприяла збільшенню кількості жінок у місцевих радах;

• 2021 року відпустку для догляду за дитиною визнали рівним правом для обох батьків (матері та батька).

• 2022 року в Україні завершили ратифікацію Стамбульської конвенції – документа, який має на меті запобігти насильству щодо жінок і домашньому насильству.

Через війну також починають руйнуватися традиційні гендерні стереотипи: змінилося ставлення до жінок у війську, роль українки вже не обмежується образом «берегині», адже наші жінки активно волонтерять, відкривають власну справу, самостійно виховують дітей. Попри це, подекуди ми можемо спостерігати сексизм в українській армії, рекламі військової форми тощо.

Читайте також:
Що таке гендер і як не плутати його зі статтю
Гендерна рівність у світі та Україні
Мобілізація жінок в Україні: право чи обов’язок?